“Навіть за дим треба платити!” - обурюються деякі підприємці. Але, коли мова йде про те, яким повітрям ми дихаємо і яку воду п’ємо, - збурювання ці стають недоречні. Тоді вже має місце тільки одна проблема: хто й скільки повинен платити, і як правильно розрахувати суму цього збору?

Платники, порядок розрахунку й сплати збору

Платниками збору, згідно п. 2.1 Інструкції №162, є резиденти (юрлица, фізлица - СПД) і постійні представництва нерезидентів, які здійснюють на території України, а так само в границях її континентального шельфу й виняткової (морський) економічній зоні викиди, скидання забруднюючих речовин і розміщення відходів (далі особи здійснююче забруднення).

Під викидами забруднюючих речовин маються на увазі викиди, які здійснюються в атмосферне повітря стаціонарними (котельні, заводи, фабрики й ін.) і пересувними (автомобільний, залізничний, водний, повітряний транспорт) джерелами забруднення. Під скиданнями забруднюючих речовин - їхні скидання у водойми, а під розміщенням відходів - їхнє розміщення на смітниках, спеціальних місцях поховання й ін.

Оскільки забруднюючі речовини виникають тільки внаслідок експлуатації джерел забруднення, то із цього треба, що платниками збору є тільки ті особи, які здійснюють експлуатацію джерел забруднення, тобто їхні власники або орендарі.

Особи, що планують використовувати у своїй виробничій діяльності стаціонарні джерела забруднення (власн або орендовані) перш, ніж приступитися до їхньої експлуатації, повинні одержати на цей дозвіл в органів Мінекоресурсів (п. 2 Порядку №303).

Мінекоресурс веде облік осіб, що одержали такий дозвіл і надає відомості про їх в органи ГНС. Ті особи, які експлуатують пересувні засоби, що здійснюють забруднюючі викиди, дозвіл на їхню експлуатацію в Мінекоресурсів одержувати не повинні, однак це не звільняє їх від обов’язків сплачувати даний збір (п. 2.4 Інструкції №162).