Глава профільного комітету парламенту під час спілкування з журналістами зупинився на відмінностях в українських і закордонних підходах до проблеми охорони навколишнього середовища: «У світі працюють два стандартних типи керування в сфері охорони навколишнього середовища: адміністративний і ринковий. Більшість країн, що досягли яких-небудь успіхів у питаннях охорони навколишнього середовища, пішли по ринковому принципі - коли немає обмежень у викидах, а є їхня вартість, що може обчислюватися в прогресії, залежно від їхньої кількості. Така система змушує підприємства думати над оптимізацією виробничого процесу, впроваджувати нові технології».

Як відзначив Руденко, в Україні діє адміністративний метод рішення проблеми охорони навколишнього середовища, у рамках якого «існують регламентні норми, що обмежують припустиму концентрацію викидів». «На цьому ґрунті розвивається досить багато корупційних справ. З огляду на нашу програму, коли облік викидів ведеться по даним, які екологам надає саме підприємство, я не виключаю, що «вночі» багато хто йдуть від системи обліку й допускають несанкціоновані викиди», - затверджує Руденко.

На його думку, «кращий вихід - це чесний ринковий механізм, коли ціна, що платять за викид, повинна бути адекватна тим сумам, які йдуть на утилізацію або на поліпшення навколишнього середовища, водного об’єкта або атмосфери. Сьогодні це непорівнянні суми».

«Світовий досвід свідчить, що в адміністративну схему дуже погано йдуть інвестиції, технології. Якщо ж працює ринковий механізм, з’являються інвестори, посередники, які пропонують встановити ту або іншу технологію, комісійну участь зменшення відсотка викидів в атмосферу», - вважає Руденко.